Люди які мешкають у Познані люблять хвалитись тим, що належать до Заходу, познанською організованістю і працьовитістю, яку успадкували від німців, та й, зрештою, з Познані ближче до Берліну, ніж до Варшави. Однак, в епоху інтенсивного переміщування, умовної близькості і віддалі, традиційні топографії є досить хиткими. Сьогодні ми найближче до розколеної навпіл України і Білорусі, де пробудився гнів. Незгода з насиллям поєднує наші країни – тому ми можемо вчитися одні в одних стратегій опору і, водночас, емпатії і чутливості. Перебуваючи поряд (також у щоденному житті, оскільки до Польщі прибуває все більше людей, які емігрували з України і Білорусі, як з економічних, так і політичних причин) ми можемо спільно проєктувати кращий світ / світи. Бо ж хто має зробити це, якщо не ми? Свої надії ми хочемо висловити (а часом викричати), з вірою в те, що промовлене має більше шансів на те, щоб стати реальним.

У всіх презентованих в цьому році проєктах з’являється мотив мрії про безпечне місце: дім, місто, країну, укриття. Ми будемо розмовляти і працювати в дусі активізму, відповідальності за планету (всі створені проєкти будуть опиратись, в основному, на вже існуючі матеріали та об’єкти) і віри в довготривалі процеси. Цьогорічна едиція «Близьких незнайомих» значною мірою базується на декількотижневих резиденціях та співпраці акторів і актрис зі Сходу, в тому числі тих, які мешкають у Польщі.

Вікторія Миронюк, українська міждисциплінарна мисткиня і театральна діячка досліджуватиме цілющу силу світських ритуалів в часи страху перед світовою катастрофою і самотністю, спричиненою обмеженнями, що пов’язані з пандемією. Українська режисерка Роза Саркісян запросить до утопічного дому, який співтворить з познанською квір-спільнотою, щоб перевірити чи в публічному просторі може існувати безпечна територія для тих, хто зазвичай змушені залишатися закритими перед соціумом. Драматург і режисер зі Львова Сашко Брама об’єднає сили з музикантами і VJ-митцем, які мешкають у Познані, щоби створити відеоконцерт на основі документальних історій періоду пандемії. Світлана Гайдальонак, режисерка, актриса й аніматорка з Бресту, спільно з познанським мистецьким середовищем, буде співтворити відеоінсталяцію на основі історій білоруських жінок, які беруть активну участь в революції у своїй країні.

Яна Шостак, білоруська мультимедійна мисткиня й активістка, звернеться до драматичних подій за нашим східним кордоном – її творчою стратегією буде стендап – сатира і чорний гумор, щоб, як вона сама каже, «дистанціюватися і дати почуття полегшення собі і товаришкам у цій сюрреалістичній ситуації» (проєкт є копродукцією з театром Комуна Варшава). Єдиною подією, що буде показана на театральній сцені, стане вистава «H-Effect» (реж. – Роза Саркісян) – сильний голос спротиву проти гегемонії патріархальних героїчних наративів, а також проєкт нового світу, в якому суперечності і конфлікти не виключають можливості творення спільноти.

Також запросимо до участі у перформативній прогулянці, створеній в межах минулорічних «Близьких незнайомих», серед інших, київським колективом Pic Pic, разом з польками й імігрантками, активістками і жінками, які досвідчили складні життєві ситуації.