25.10.2020, 19.00

DUŻA SCENA

WIĘZI | spektakl i dyskusja / Пов’язь | вистава і дискусія 

 

kup bilet

 

Teatr Wybrzeże w Gdańsku / Театр Вибжеже у Ґданськ

 

tekst na podstawie dzienników i relacji Oleny Apczel: Jarosław Murawski, Michał Buszewicz

reżyseria: Olena Apczel,

dramaturgia: Jarosław Murawski,

scenografia, kostiumy: Natalia Mleczak,

światło, video: Szymon Kluz,

asystentka reżysera: Katarzyna Dałek,

inspicjentka, suflerka: Katarzyna Wołodźko

 

текст на основі щоденників і стосунків Олени Апчел: Ярослав Муравський, Міхал Бушевіч

режисура: Олена Апчел,

драматургія: Ярослав Муравський,

сценографія, костюми: Наталія Млечак,

світло, відео: Шимон Клюз,

асистентка режисерки: Катажина Далек,

керівниця сцени, суфлерка: Катажина Володзько.

 

 

obsada:

Małgorzata Brajner Matka oraz Urzędniczka / Obca kobieta / Sprzedawczyni

Katarzyna Dałek Olena

Krzysztof Matuszewski Ojciec oraz Oficer / Polski sąsiad

Agata Bykowska Babcia oraz Ukraińska sąsiadka / Starsza obca kobieta

Jacek Labijak Brat oraz Chłopak / Pogranicznik / Żołnierz / Obcy mężczyzna

 

ролі виконують:

Малґожата Брайнер Мама та  Працівниця управління / Чужа жінка / Продавчині

Катажина Далек Олена

Кшиштоф Матушевський Батько та Офіцер / Польський сусід

Аґата Биковська Бабуля та Українська сусідка / Старша чужа жінка

Яцек Лабіяк Брат та Хлопець / Прикордонник / Солдат / Чужий чоловік

 

prapremiera: 6 stycznia 2019, Stara Apteka

czas trwania: 1 godzina 50 minut /bez przerwy/

 

Spektakl będzie tłumaczony na język migowy.

 

прапрем’єра: 6 січня 2019, Стара Аптека

тривалість: 1 година 50 хвилин / без перерви /

 

Вистава буде супроводжуватись сурдоперекладом.

 

Gdy próbuję wymówić tytuł tego spektaklu, wychodzi mi na końcu coś między „i” a „y”. Wiem, że to dwa różne słowa, ale na szczęście znaczą z grubsza to samo; co innego „przeszłość” i „przyszłość”, których nie umiem odróżnić, a to jednak poważniejszy problem – tak zaczyna się ta historia. Bohaterka urodzona w Donbasie na wschodniej Ukrainie opowiada o swoim kraju z innej perspektywy niż ta, z jaką patrzy się na Ukrainę w Polsce, czyli głównie przez pryzmat tego, co dzieje się we Lwowie i Kijowie. Mówi o tym, jak wygląda Polska z perspektywy Ukrainy, ale przede wszystkim opowiada o samej Ukrainie, kraju niezwykle zróżnicowanym, przeoranym dodatkowo przez trwający od 2014 roku wewnętrzny i zewnętrzny konflikt.

Olena Apczel

 

Więzi oparte są na dziennikach i relacjach Oleny Apczel, ukraińskiej reżyserki i performerki pochodzącej z rejonu Doniecka. To spektakl o życiu „pomiędzy”: pomiędzy Ukrainą i Polską, pomiędzy Ukrainą wschodnią i zachodnią, pomiędzy narzucanymi przez różne środowiska narracjami. Ale przede wszystkim to rzecz o wyborze między potrzebą i chęcią służenia ojczyźnie a miłością do rodziny i rodzinnej ziemi. I o okolicznościach, które sprawiają, że obie te miłości mogą się wykluczać.

W spektaklu wykorzystano dokumentalne nagrania autorstwa Piotra Armianowskiego. 

Projekt będzie dostępny także online.

 

Коли намагаюся вимовити назву цієї вистави, у мене виходить закінчення між «і» та «и». Знаю, що це два різні слова, але, на щастя, вони мають приблизно однакове значення; зовсім інша справа з «пшешлосць» (минуле) і «пшишлосць» (майбутнє), які я не розрізняю, а це все ж серйозніша проблема – так починається ця історія. Героїня народжена на Донбасі, на сході України, розповідає про свою країну з іншої перспективи ніж та, з якою на Україну дивляться в Польщі, тобто в основному через призму того, що відбувається у Львові і Києві. Говорить про те, як виглядає Польща з перспективи України, але перед усім розповідає про саму Україну, країну дуже розрізнену, та ще й переорану внутрішнім і зовнішнім конфліктом, що триває з 2014 року.

Олена Апчел

 

Пов’язь постала на основі щоденників і стосунків Олени Апчел, української режисерки і перформерки, яка походить з Донбасу. Це вистава про життя «поміж»: поміж Україною і Польщею, поміж сходом і заходом України, поміж наративами, що накинуті різними середовищами. Але, перш за все, – про вибір між потребою і бажанням служити батьківщині та любов’ю до родини і родинною землі. І про обставини, через які ці любові є взаємовиключними.

У виставі використано документальні записи  Пьотра Армяновського.