25.10.2020, 19.00
DUŻA SCENA
WIĘZI | spektakl i dyskusja / Пов’язь | вистава і дискусія
Teatr Wybrzeże w Gdańsku / Театр Вибжеже у Ґданськ
tekst na podstawie dzienników i relacji Oleny Apczel: Jarosław Murawski, Michał Buszewicz
reżyseria: Olena Apczel,
dramaturgia: Jarosław Murawski,
scenografia, kostiumy: Natalia Mleczak,
światło, video: Szymon Kluz,
asystentka reżysera: Katarzyna Dałek,
inspicjentka, suflerka: Katarzyna Wołodźko
текст на основі щоденників і стосунків Олени Апчел: Ярослав Муравський, Міхал Бушевіч
режисура: Олена Апчел,
драматургія: Ярослав Муравський,
сценографія, костюми: Наталія Млечак,
світло, відео: Шимон Клюз,
асистентка режисерки: Катажина Далек,
керівниця сцени, суфлерка: Катажина Володзько.
obsada:
Małgorzata Brajner Matka oraz Urzędniczka / Obca kobieta / Sprzedawczyni
Katarzyna Dałek Olena
Krzysztof Matuszewski Ojciec oraz Oficer / Polski sąsiad
Agata Bykowska Babcia oraz Ukraińska sąsiadka / Starsza obca kobieta
Jacek Labijak Brat oraz Chłopak / Pogranicznik / Żołnierz / Obcy mężczyzna
ролі виконують:
Малґожата Брайнер Мама та Працівниця управління / Чужа жінка / Продавчині
Катажина Далек Олена
Кшиштоф Матушевський Батько та Офіцер / Польський сусід
Аґата Биковська Бабуля та Українська сусідка / Старша чужа жінка
Яцек Лабіяк Брат та Хлопець / Прикордонник / Солдат / Чужий чоловік
prapremiera: 6 stycznia 2019, Stara Apteka
czas trwania: 1 godzina 50 minut /bez przerwy/
Spektakl będzie tłumaczony na język migowy.
прапрем’єра: 6 січня 2019, Стара Аптека
тривалість: 1 година 50 хвилин / без перерви /
Вистава буде супроводжуватись сурдоперекладом.
Gdy próbuję wymówić tytuł tego spektaklu, wychodzi mi na końcu coś między „i” a „y”. Wiem, że to dwa różne słowa, ale na szczęście znaczą z grubsza to samo; co innego „przeszłość” i „przyszłość”, których nie umiem odróżnić, a to jednak poważniejszy problem – tak zaczyna się ta historia. Bohaterka urodzona w Donbasie na wschodniej Ukrainie opowiada o swoim kraju z innej perspektywy niż ta, z jaką patrzy się na Ukrainę w Polsce, czyli głównie przez pryzmat tego, co dzieje się we Lwowie i Kijowie. Mówi o tym, jak wygląda Polska z perspektywy Ukrainy, ale przede wszystkim opowiada o samej Ukrainie, kraju niezwykle zróżnicowanym, przeoranym dodatkowo przez trwający od 2014 roku wewnętrzny i zewnętrzny konflikt.
Olena Apczel
Więzi oparte są na dziennikach i relacjach Oleny Apczel, ukraińskiej reżyserki i performerki pochodzącej z rejonu Doniecka. To spektakl o życiu „pomiędzy”: pomiędzy Ukrainą i Polską, pomiędzy Ukrainą wschodnią i zachodnią, pomiędzy narzucanymi przez różne środowiska narracjami. Ale przede wszystkim to rzecz o wyborze między potrzebą i chęcią służenia ojczyźnie a miłością do rodziny i rodzinnej ziemi. I o okolicznościach, które sprawiają, że obie te miłości mogą się wykluczać.
W spektaklu wykorzystano dokumentalne nagrania autorstwa Piotra Armianowskiego.
Projekt będzie dostępny także online.
Коли намагаюся вимовити назву цієї вистави, у мене виходить закінчення між «і» та «и». Знаю, що це два різні слова, але, на щастя, вони мають приблизно однакове значення; зовсім інша справа з «пшешлосць» (минуле) і «пшишлосць» (майбутнє), які я не розрізняю, а це все ж серйозніша проблема – так починається ця історія. Героїня народжена на Донбасі, на сході України, розповідає про свою країну з іншої перспективи ніж та, з якою на Україну дивляться в Польщі, тобто в основному через призму того, що відбувається у Львові і Києві. Говорить про те, як виглядає Польща з перспективи України, але перед усім розповідає про саму Україну, країну дуже розрізнену, та ще й переорану внутрішнім і зовнішнім конфліктом, що триває з 2014 року.
Олена Апчел
Пов’язь постала на основі щоденників і стосунків Олени Апчел, української режисерки і перформерки, яка походить з Донбасу. Це вистава про життя «поміж»: поміж Україною і Польщею, поміж сходом і заходом України, поміж наративами, що накинуті різними середовищами. Але, перш за все, – про вибір між потребою і бажанням служити батьківщині та любов’ю до родини і родинною землі. І про обставини, через які ці любові є взаємовиключними.
У виставі використано документальні записи Пьотра Армяновського.
